Про себе:
середній бал в університеті : 4.87;
мови: російська, українська, англійська.

Професіональні інтереси:
цікавлюся усім.

Захоплення:
велосипед, роліки, гірські лижі, скелелазіння, гітара, піаніно, програмування, читання.

Народився у місті Донецьку 14 липня 1984 року у звичайній радянській професорській сім'ї.

Мати – Кондрахіна (Машевська) Ала Анатоліївна, інженер-програмист, закінчила Донецький політехнічний інститут за спеціальністю прикладна математика. Працює програмістом.

Батько – Кондрахін Віталій Петрович, закінчив ДПІ за спеціальністю МАШ, в теперішній час професор кафедри Гірничі машини, доктор технічних наук.

Брат – Кондрахін Петро Віталійович, на три роки старший за мене, закінчив ДонНТУ за спеціальністю МАШ, в теперішній час аспірант кафедри Гірничі машини.

Cеред моїх пращурів було багато культурних та освідченних людей. Таким чином, генофонд в мене добрий. Але, як кажуть, у сім'ї не без потвори/виродка (обожаю украинский:). Коли я навчався у загальноосвітній школі №2 м. Донецька, особливою старанністю я не відрізнявся. Головне досягнення – похвальний лист у четвертому класі. Після четвертого все шло гірше й гірше. Одинадцять років навчання пройшли для меня даремно, що мене в той час не турбувало. Ще я навчався в музикальній школі за класом фортепіано, але без ентузіазма, й закончив тілько п'ять з семи класів, про що зараз дуже жалкую. Як і більшість дітей я ходив на малювання, перепробував безліч спортивних секцій, а вот танці якось пройшли повз мене.

З дитинства батьки, які є палкими любителями пригод, привчили нас з братом до активного відпочинку й до того, що зараз називають екстрімальними видами спорту. Ми часто ходили у походи по Кавказу, Криму, зплавлялися на байдарках і катамаранах, лазили по скелях, каталися на гірських лижах, велосипеді. Десь с шостого класу я почав займатися скелелазінням. Виділяв цьому дуже багато часу й виконав норматив кандидата в майстри спорту.

Історично скалалося, що наша сім'я зв'язана з ДонНТУ, й цьому мій вступ до університету був вирішений ще до мого народження. Как я вже казав, в школі я не виблискував (хоча атестат непоганий – половина “п'ятірок” на половину “четвірок”), але з дитинства любив комп'ютери, в першу чергу за ігри. Ходив до матусі на роботу гратися ще на 286-ому... Тому після нетривалих роздумів вірішив піти на АСУ.

Навчання в університеті виявилось набагато важкішим ніж я очикував. В першому семестрі я позбавився стипендії. А далі прийшлося змінити спосіб життя, лишити скелелазіння й взятися за книжки. І поступово все пішло шляхом покращення і в підсумку я “скатився” до відмінника. Отримав червоний диплом бакалавра й у зв'язку з високим середним балом (4,87) мені запропонували піти у магістратуру.

Після магістратури займатися науковою діяльністю не планую. Бачу себе тільки професіональним програмистом. У теперішній час працюю у програмістській компанії. Сподіваюсь, що зможу попрацювати тут тривалий час, набратися досвіду. А далі планую поїхати попрацювати за кордон, а може й залишитися там, якщо сподобається.